Як росте виноград

Зотов В.В. Виноград на стіні будинку

Вимоги до світла, вологи та ґрунту.— Корінь, стебло, однорічна та багаторічна лоза, бруньки, листя, квіти та вусики.— Шість фаз вегетації.

Ми вже говорили про міський виноград. При зростанні в природних умовах крону куща зазвичай розташовують з південного боку дерева або на кам’яному виступі. Його зелені пагони ростуть так, що не затінюють один одного, тому листя протягом дня рівномірно освітлюється сонцем. У них виноград погано росте, лози тонкішають, деревина недостатньо визріває і сильно пошкоджується морозами, кущі не плодоносять і незабаром гинуть.

Виноградна лоза також любить вологу. Дикі лози зустрічаються тільки у вологих лісах і долинах. На берегах річок вони тягнуться вузькою смугою біля води і не піднімаються на сухі схили. В умовах культури зрошення значною мірою сприяє вирощуванню великих і високоврожайних кущів.

Ці властивості винограду — вимоги до світла і вологи, які мають велике значення при будь-якому способі його вирощування, особливо необхідно враховувати в альтанкової і пристінної культурі, що дає можливість розвивати потужні кущі.

Для правильного застосування агротехніки винограду необхідно також знати будову куща і його основні органи.

Корінь винограду забезпечує її водою і необхідними мінеральними речовинами — азотом, фосфором, калієм, сіркою, магнієм, залізом та іншими. Корені поділяють на старі та молоді. Молоді корінці, або стручки, вбирають воду з ґрунту і розчинені в ньому мінеральні поживні речовини, а старі, так звані скелетні корені, старше року, проводять ці розчини в надземну частину куща. Тому молоде коріння ще називають вбираючими, а старі провідними.

Крім того, в старих коренях накопичується запас органічних поживних речовин. Поглинанню поживних речовин корінням ґрунту сприяють спеціальні ґрунтові бактерії, за участю яких нерозчинні речовини перетворюються на розчинні.

Коріння починають поглинати ґрунтові розчини, коли температура ґрунту на глибині їх розташування досягає 7°. Ріст і утворення нових коренів відбувається при температурі вище 15°.

Коріння винограду менш морозостійке, ніж лози. Тому дуже важливо, щоб вони залягали якомога глибше і були в менш промерзаючих шарах грунту.

Розвиток коренів виноградної лози залежить насамперед від ґрунтових умов. Найкраще вони ростуть у пухкому вологому ґрунті й майже не проникають у його щільні сухі шари. Там, де переважають важкі лесові підґрунтя, як, наприклад, в Одеській області, коріння виноградної лози зазвичай поширюється лише в розпушеному плугом шарі ґрунту. Встановлено також, що при посадці винограду в ями коріння куща в перші роки його життя майже не виходять за стінки ями, особливо якщо грунт навколо нього сильно ущільнений і погано зволожений. В результаті затримується розвиток кореневої системи виноградної лози, що в свою чергу затримує роїння її надземних частин. Тому для вирощування великих кущів дуже важлива передпосадкова підготовка грунту.

Стовбур винограду дуже гнучкий і потребує опори. Навіть старий зміцнілий стовбур прогинається під вагою куща і може зламатися або лягти на землю, якщо втратить опору.

Довговічна лоза. Потужний кущ, з високим стовбуром і добре розвиненою кроною, здатний жити і рясно плодоносити багато років. І щороку на ній ростуть нові лози. Виноградна лоза в перший рік життя називається однорічною, а починаючи з наступного року її прийнято іменувати багаторічною кущової ліаною.

Однорічна лоза, або, як кажуть, однорічний пагін, має своєрідну трубчасту структуру.

В її середині знаходиться мертва тканина – серцевина, яка проходить через весь виноградник, але має перегородки,

так звані діафрагми, які розташовані у вузлах.

Сучок – це потовщення в місці утворення листка. Частина пагона між двома вузлами називається міжвузлям. Діафрагма захищає міжвузля від загнивання в разі пошкодження сусідньої частини лози. Крім того, це також має значення, що в ньому накопичується значна кількість запасних поживних речовин.

У кожному вузлі, в пазусі листа, є вічко. Проти вічок у верхній частині пагона розташовані вусики, а в нижній – два-три пучка. На пагонах з вічками ростуть пасинки. Якщо навесні брунька не розвинулася ні на одному вузлі, то наступного року вона перетворюється на «сплячу» або, як її ще називають, «відпочиваючу» бруньку, яка через кілька років може прорости і дати зелений пагін на багаторічній лозі.

Виноградне вічко складається з декількох бруньок, найчастіше трьох. Посередині розташована більша основна брунька, з боків – менші, що заміщають. Брунька — це зародковий пагін, а під ним — основа бруньки — особлива тканина, клітини якої наповнені поживними речовинами.

Пагін з виноградом відростає з головної бруньки наступного року навесні, а замінники розвиваються тільки в тому випадку, якщо основний загине. У сортів «Ізабелла» і «Лідія» часто одночасно розвиваються дві або навіть три бруньки, але у європейських сортів винограду це явище спостерігається рідко, а у середньоазіатських – ще рідше.

Будова однорічної лози:
а — вузол, б — міжвузля, в — вічко, г — лист,

д — пасинок, е — діафрагма, ж — серцевина.
з- усик.

Щоб щороку з винограду відростали нові пагони, під час весняної обрізки на кущі залишають торішні лози. Виноградарі називають їх плодовими дугами або плодовими стрілками.

Так звані сплячі бруньки дворічної деревини з’являються в тих вузлах, де на однорічному пагоні колись були перші два-три вічка.

Зазвичай ці бруньки не проростають, якщо на одному однорічному пагоні повністю збереглися розташовані вище бруньки. У тих випадках, коли основна і замісна бруньки не проростають, вони відмирають і опадають в середині літа. Але цей вузол залишається основою бруньки з безліччю променів, що йдуть від центру до периферії.

Протягом кількох наступних років основа бруньки зазнає змін — вона сильно розростається, збільшується в розмірах. При цьому окремі промені формуються в самостійні бруньки, які можуть давати початок зеленим пагонам. Через чотири-п’ять років, іноді пізніше, коли верхня частина лози, яка вже кілька разів дала плоди, починає в’янути, навесні проростає основа бруньок багаторічної деревини: вона починає чинити тиск на кору, внаслідок чого утворюється горбок, на ньому з’являються зачатки листя. Незабаром перетворюється на звичайний зелений пагін. Зелені пагони, що утворюються з багаторічної деревини, характеризуються великою живучістю, дуже швидким ростом, що в кілька разів перевищує ріст пагонів, що виходять з бруньок однорічної лози. Пагони з багаторічної деревини — це пагони-заступники, які омолоджують самі кущі винограду в природних умовах, а в культурних насадженнях цьому процесу омолодження сприяє виноградар під час обрізки.
Листя винограду служать для синтезу вуглеводів, цукрів і крохмалю, які відносяться до точок росту і утворення нових тканин і органів. З вуглеводів у сполуках з азотом, фосфором та іншими будуються всі органічні сполуки, необхідні для побудови органів рослин.

Вуглеводи утворюються з вуглекислого газу, що надходить в листок з повітря, і води, яку отримує рослина з грунту. За участю сонячної енергії і зеленої речовини – хлорофілу вони з’єднуються і виходить перший продукт синтезу – цукор. Інтенсивність цього процесу залежить від ступеня освітленості листя сонцем. Якщо вони затінюють один одного або закриваються від сонця іншою рослиною або будівлею, то такі листя марні для куща, оскільки в них припиняється фотосинтез. Крім того, вони забирають поживні речовини з інших листків і органів, стають своєрідними паразитами і виснажують рослину. Тому хороше сонячне освітлення листя є однією з найважливіших умов нормального розвитку і плодоношення куща.

Листям теж потрібна волога. Якщо надходження води до них недостатнє, фотосинтез послаблюється або припиняється зовсім. У посушливі роки, коли в ґрунті недостатньо вологи, в полуниці накопичується мало цукру, однорічні пагони погано визрівають, більша частина їх приросту залишається трав’янистою, а в багаторічній деревині та коренях зменшується запас поживних речовин. Тому необхідно стежити за вологістю грунту і своєчасно поливати кущі.

Квітки винограду зібрані в суцвіття, які представляють собою розгалужені гребінці. Квітка складається з маточки, чашолистків і п’яти тичинок. Кожна тичинка складається з тичинкової нитки та пильовика, що містить пилок. Під час цвітіння пильовики розтріскуються, пилок осипається і потрапляє на рильце маточки. Тут вона проростає в трубочку, вростає в тканину маточки, досягає сімязачатка, де відбувається запліднення. Після цього починають рости насіння і ягоди. Незапліднені квітки опадають або дають дуже дрібні ягоди розміром з горошину (таке явище називається самогорошіння).

Квітки винограду чоловічі — з прямими тичинками і слаборозвиненими маточками, функціонально жіночі — з тичинками, загнутими назад і нормальними маточками, двостатеві —

з прямими тичинками і нормальними маточками.

Кущові сорти з чоловічими квітками не дають плодів. У двостатевих квітках пилок проростає і придатний для запліднення. Функціонально жіночі квітки мають пилок, який не проростає і не придатний для запліднення, тому кущі з такими квітками необхідно запилювати пилком рослин сортів з двостатевими квітками і висаджувати їх по черзі.

Види квіткового винограду:

а – чоловіча квітка, б – двостатева квітка, в – функціонально жіноча квітка
Вусики ліани являють собою видозмінені суцвіття. Вони виникли у виноградної рослини як надзвичайно важлива біологічна адаптація в легких умовах. Саме за допомогою вусиків ліана чіпляється за дерева або інші опори і піднімається до сонця.

В умовах безштамбової культури, застосованої до промислових виноградників, вусики, звичайно, втрачають своє значення. Але в умовах пристінної та альтанкової культури вони відіграють дуже важливу роль.

Розвиток куща винограду протягом року має два періоди: період спокою — від опадання листя до так званого «плачу» і вегетаційний період — від початку «плачу» до опадання листя. .

У період спокою, тобто взимку, лоза не росте. Але в цей час життя куща не зупиняється. У ній відбуваються зміни речовин, що містяться в клітинах. Восени ці зміни призводять до підвищення морозостійкості куща. В кінці зими кущ готується до сокоруху і росту.

Вегетаційний період можна розділити на шість фаз.

Перша з них – фаза «плачу».

У місцях зрізу лози починає текти сік, так як коріння починає активно висмоктувати воду з грунту. Зазвичай ця фаза настає, коли температура ґрунту піднімається вище 8 градусів тепла, а середньодобова температура повітря тримається на рівні не нижче 10 градусів. Тривалість першої фази залежить від температурних умов весни. При похолоданні «плач» може припинитися, а при потеплінні знову починається. За сприятливих умов кущі зазвичай перебувають у фазі «плачу» 10-12 днів. Ця фаза закінчується початком розкриття бруньки.

Фаза бігового росту

Потім настає фаза росту пагонів винограду. Починається з розпусканням бруньок і триває 50-55 днів до початку цвітіння. У цей час молоді пагони ростуть дуже швидко. Якщо температура не опускається нижче 15 градусів, то за добу пагони можуть вирости на 5-6 сантиметрів, а іноді і більше. Кущам в цей час потребує багато поживних речовин і води. Тому на початку другої фази кущі зазвичай підживлюють азотними і фосфорними добривами і поливають.

Фаза цвітіння

Третя фаза — цвітіння. Для нормального цвітіння винограду необхідно, щоб температура повітря була не нижче 15 градусів. Найкраще цвітіння відбувається при температурі 20-25 градусів. Тривалість цієї фази коливається від 9 до 15 днів.

Фаза розвитку ягоди

Після цвітіння настає фаза розвитку ягоди, яка триває до початку їх дозрівання. У цей час ягода майже досягає свого нормального розміру, і відбувається формування тканин і клітин, в яких повинні накопичуватися поживні речовини, головним чином цукор.

Фаза дозрівання

Настання п’ятої фази — дозрівання — характеризується тим, що шкірка ягоди починає змінювати колір. У білих сортів винограду жовтіє, у чорних і червоних — рожевіє. Ягода розм’якшується, її кислотність знижується, а цукристість підвищується. У цей час дозріває і насіння. Повне дозрівання ягоди відбувається тоді, коли вміст цукру і кислоти в них не змінюється. Всі сорти в залежності від терміну дозрівання діляться на ранні, середньопізні та пізні.

Фаза дозрівання лози

Коли закінчується дозрівання ягоди, органічні сполуки, які утворюються в листі, йдуть на дозрівання лози. Починається шоста, остання, фаза вегетаційного періоду – дозрівання лози. Якщо після дозрівання ягоди листя довго тримаються на кущах, лоза краще визріває і стає більш морозостійкою. У ранніх сортів остання фаза довша і їх лози щороку добре визрівають. Процес дозрівання полягає в накопиченні в багаторічних і однорічних лозах поживних речовин, головним чином крохмалю, потовщення клітинних стінок.

Ці біологічні особливості виноградної лози визначають агротехнічні вимоги до вирощування винограду, зокрема для альтанкової та стінової культури.