Хвороби та шкідники винограду та боротьба з ними (з книги В.Зотова. Виноград на стінах будинків)

Хвороби та шкідники винограду та боротьба з ними

— Оідіум, або борошниста роса винограду. — Плямистий антракноз. — Хлороз. — Дворічна листовійка.— Виноградний скосар.

Оідіум, або борошниста роса винограду. При значному поширенні хвороба оідіум поширюється на верхівки пагонів, суцвіття, а пізніше і грона винограду, вони покриваються таким же нальотом. Всі суцвіття, грона і верхівки пагонів можуть виглядати, ніби посипані золою або борошном. Ягоди перестають розвиватися, лопаються, насіння в них оголюється.

Антракноз винограду (Anthracnose, Black Spot, плямистий антракноз) – грибкове захворювання винограду. Вражає листя, зелені пагони, суцвіття, ягоди, добре зберігається в уражених органах (засохлих ягодах, опалому листі, на поверхні пагонів тощо).

Хлороз. Болюче явище, що зустрічається переважно при лужній реакції ґрунту, – це хлороз виноградного куща. При цьому листя забарвлюється в жовтий колір, а у важких випадках більш старе листя втрачає зелене забарвлення і знебарвлюється, причому жилки довше залишаються зеленими. Молодше листя забарвлюється спочатку в лимонний колір і, як і втечі, залишаються недорозвиненими. Згодом відмирають верхівки пагонів та листя. У кущів, що страждають від хлорозу, зав’язі зазвичай обсипаються. Деревина та ягоди недостатньо визрівають. Поява хлорозу пов’язана головним чином із вмістом у ґрунті розчинного вапна. Абсолютний вміст вапна у ґрунті не має вирішального значення. При розчиненні вапна важливу роль відіграє вуглекислота. Накопичення сірководню, що виділяється, також може викликати хлороз.

Дворічна листовійка. Листовертка дволітна (Clysia (Eypoecilia) ambiguella Hb.) – Шкідник винограду. Метелик з передніми крилами від солом’яно-жовтого до темно-червоного забарвлення. Через кожне крило проходить буро-чорна або темно-сіра поперечна смуга. Довжина 10-12 мм, розмах крил 18 мм. Яйця сочевицеподібні, (0,9 X 0,65 мм), прозорі та опалесцентні з жовтувато-оранжевими плямами. Вони прикріплюються плоско на стеблах, злегка випинаються вгору, як годинникове скло, і їх неможливо сплутати з перлинними залозками виноградної рослини. Гусениці дворічної листовійки червоно-бурі з темно-коричневою блискучою головою та потиличним щитком. Вони здаються незграбними і в дорослому стані досягають довжини 10-12 мм. Середня довжина лялечок трохи більша за 0,5 см, вони світло-коричневі, плоскі з тупим заднім кінцем. Листовертка дворічна має 2 щорічні покоління.

Виноградний скосар. Виноградний скосар — невеликий чорний жук із сильно опуклим блискучим тілом, розміром 8—11 мм (рис. 126). Дорослий жук живе землі протягом 2—3 років. Розмножується шляхом відкладання яєць у ґрунті на глибині 10-12 см. Протягом свого життя самка відкладає в різні терміни до 1500 яєць. З кожного яйця на 10-13 день розвивається личинка, яка харчується молодими корінцями та гниючими частинами рослин. Через 9-12 місяців личинка перетворюється на лялечку, а з лялечки вже з’являється жук.
Основну шкоду виноградній рослині завдає дорослий жук, який, об’їдаючи ранньою весною плодові нирки, може завдати великої шкоди виноградному господарству.

Плоди праці виноградаря можуть бути зведені нанівець, якщо він не бореться із хворобами та шкідниками винограду. Захист виноградних рослин потребує постійної уваги. Тут коротко зупинимося на найголовніших, найнебезпечніших хворобах та шкідниках винограду на півдні України та заходах боротьби з ними.

Мільдью – небезпечна грибкова хвороба, що ушкоджує листя та ягоди всіх європейських та середньоазіатських сортів винограду. На зараженому листі спочатку з’являються маслянисті плями, добре помітні, якщо лист розглядати проти світла. Через два-три дні на нижній стороні листа на плямах з’являється білий наліт, що легко стирається пальцем. За кілька днів плями буріють і підсихають. При сильних ушкодженнях листя обсипається. Внаслідок цього врожай погано дозріває або повністю гине від нестачі поживних речовин та від пошкодження самих ягід, лоза погано визріває і гірше переносить зиму.

Хвороба мілдью викликається грибком, який живе в середині листя або ягід. Зараження походить від ооспор (спор, що покоїться), що перезимували в листі. Коли навесні середня добова температура не опускається нижче 11 градусів тепла і йдуть дощі, ооспори проростають і на них утворюються конідії. Конідія є маленькою кулькою, яку можна розглянути тільки під мікроскопом. Під час дощу конідії разом із бризками потрапляють на молоді листочки і заражають їх. Своїми проростками гриб проникає у середину листка. У цей час на листі з’являються маслянисті плями. Чим вища температура, тим швидше розростається грибниця і дає нові конідії. Конідії виростають на нижній стороні листка, являючи собою білу пляму у вигляді нальоту.

Білий наліт конідії часто неправильно змішують з білим нальотом, викликаним виноградним кліщиком, який особливої ​​шкоди не приносить. Але між ними є різниця: наліт, викликаний виноградним кліщиком, не стирається і на верхній стороні листа утворюється зморщена пухирчаста поверхня, а наліт, спричинений мильдю, стирається.

Момент появи білих плям називають проявом мілдью. Ці плями можуть з’явитися лише тоді, коли буває роса чи дощ, а температура не нижче 13 градусів.

Як тільки конідії виходять на поверхню листа, вони відриваються, потрапляють на нижню сторону сусіднього листя і заражають їх. Гриб знову росте в середині листка і через деякий час знову настає прояв. Проміжок часу від зараження до прояву називається інкубаційним періодом. Оскільки швидкість прояву залежить від температури, інкубаційний період може бути коротким та тривалим. Встановлено, що за температури повітря плюс 13 градусів інкубаційний період триває одинадцять діб, при 18 градусах — лише шість, а за 24 градусів — три-чотири доби.

Проти мілдью обприскують нижню сторону листя одновідсотковим розчином бордоської рідини.

На 100 літрів води беруть 1 кілограм мідного купоросу та 0,5—0,7 кілограма негашеного вапна. Розчини готують у дерев’яному посуді. Вапно гасять у невеликій кількості води, потім розводять до 50 літрів. Мідний купорос вливають у розчин вапна, постійно помішуючи дерев’яною лопаткою. Таким чином виходить бордоська рідина. Вона повинна мати слаболужну реакцію. Це перевіряють за допомогою червоного лакмусового паперу (продається в аптеках). Наприкінці змішування розчинів лакмусовий папір повинен трохи синіти. Якщо вона залишається червоною, значить розчин мідного купоросу доданий із надлишком. Така бордоська рідина непридатна для обприскування, тому що вона може обпекти листя. У таких випадках розчин додають вапна до легкого посиніння лакмусового паперу.

Обприскування роблять за допомогою обприскувачів.

Дуже важливо обприскувати вчасно. Перше обприскування роблять тоді, коли молоденькі пагони досягли 10 сантиметрів, друге — за першої появи маслянистих плям на листі. Якщо далі суха погода, то двох обприскувань зазвичай достатньо. У дощове літо слід стежити за проявами. Якщо на нижній стороні листя помічають білі плями, то не пізніше ніж на третій день потрібно зробити обприскування. Якщо з весни боротьбу з мильдью починають своєчасно і тим самим не дають розмножуватися грибу, то зазвичай, навіть у дощові роки, достатньо чотирьох обприскування.

Так як перше зараження відбувається під час, коли разом із бризками від калюжок на листя потрапляють конідії, рекомендується підв’язувати плодові дуги не нижче 70-80 сантиметрів над рівнем землі. Це значною мірою оберігає кущ від першого зараження.

Оідіум, або борошниста роса, завдає великих ушкоджень винограду на Південному березі Криму, а також в інших місцевостях, розташованих уздовж берегів Чорного та Азовського морів. Це грибна хвороба, яка вражає листя, ягоди, а також зелені пагони. Виявляється вона у вигляді сірого борошнистого нальоту на верхній стороні листка та на ягодах. Уражені ягоди надалі усихають, а старіші розтріскуються. Лози, уражені оідіумом, не годяться для заготівлі живців.

Проти оідіуму кущі запилюються сірчаним кольором. Для запилювання користуються запилювачами системи ОР, Тип-Топ, ОРМ або Грюн. При слабкому поширенні хвороби сірчаний колір можна насипати в марлевий мішечок, прив’язаний до ціпка, і за допомогою цього пристосування запилювати листя і грона, на яких помічено оідіум. Якщо після першого запилювання хвороба не зникла, за кілька днів роблять друге. При слабкому зараженні запилювати всі кущі не потрібно, а лише ті, на яких виявлено осередки захворювання. На Південному березі Криму, як правило, потрібно запилювати всі кущі три-чотири рази протягом літа. Плямистий антракноз вражає листя, ягоди та пагони виноградних лоз. У місцях поразки спостерігаються невеликі бурі плями: на пагонах-з валиком, на листі – з червонуватим обідком, на ягодах – вдавлені, з чорним обідком. Ця хвороба найбільш поширена в роки з частими дощами та теплими ночами. Іноді від неї гине урожай, лози залишаються значно пошкодженими.

Збудник хвороби, паразитний грибок, зимує у уражених частинах куща.

Заходи боротьби – обмазування кущів 6-відсотковим розчином залізного купоросу напровесні, ретельне прибирання і спалювання опалого листя і обрізаних лоз.

Хлороз – це хвороба, що викликається несприятливими ґрунтовими умовами: великою кількістю вапна, надмірною вологістю ґрунту внаслідок надмірних поливів, сильним ущільненням ґрунту, що виникає в результаті надто частих поливок шляхом затоплення. Хвороба проявляється в тому, що листя жовтіє, пагони перестають рости, лоза не визріває.

Перша допомога при захворюванні на хлороз полягає в обприскуванні листя розчином наступного складу. На одне відро води (10 літрів) беруть 2 г борної кислоти, 2 г сірчанокислого марганцю, 5 г записного заліза (сіль Мора) і 1 г сірчанокислого цинку. Отриманий розчин наливають в обприскувач та обприскують нижню сторону листя. Це потрібно робити надвечір, тому що нічна вологість повітря сприяє вбирання розчину в листя.

Через три-чотири дні після обприскування листя зеленіє, але на цьому заспокоюватися не слід. Потрібно з’ясувати причини захворювання та усунути їх, інакше листя знову пожовкне.

Якщо земля надмірно зволожена, слід припинити полив, а коли вона прийде в стан, зручний для обробки, зробити глибоке розпушування. Восени того ж року слід внести гній і перекопувати на глибину 30—35 сантиметрів. Надалі треба робити помірні поливання.

При посадці кущів винограду біля будівель потрібно стежити, щоб вони не потрапили на будівельне сміття. Якщо під час копання канави виявлено сміття (особливо вапно), потрібно замінити його гарною землею. Якщо кущі вже посаджені в засмічену землю і це викликало захворювання на хлороз, можна виправити помилку в такий спосіб. Уздовж ряду пристінних або альтанкових кущів викопують канаву шириною 50-60 і глибиною 80 сантиметрів, вийняту погану землю вивозять, а канаву засипають гарною землею. Через рік основна маса коренів перебуватиме у добрій землі суміжної, плантажної канави та хлороз припиниться.

Іноді для покращення якості ґрунту, засміченого будівельним сміттям, вносять залізний купорос. Навколо кожного куща роблять 3-4 концентричні канавки (крайня на відстані 100-110 сантиметрів від штамба) глибиною в один багнет. Розводять 50-80 г залізного купоросу в поливалці і рівномірно розливають по приготовлених канавках. Потім поливають 5-6 відрами води та загрібають землею. Це певною мірою послаблює шкідливу дію вапна, але не усуває шкідливої ​​дії інших речовин, які можуть перебувати у будівельному смітті.

Дворічна листовійка — це маленький сірий метелик з коричневою смужкою впоперек.

Лялечки зимують на штамбах кущів. Метелики вилітають на момент цвітіння лоз і відкладають яйця на бутони. З яєць виходять гусениці, які ушкоджують квіти, лялькують і дають метеликів другої генерації. Ці метелики відкладають яйця на молоді ягоди. В інші роки дворічна листовійка може знищити значну частину врожаю і сильно зіпсувати грона.

Заходи боротьби: восени та взимку очищають і спалюють кору зі старої деревини, тому що на ній зимують лялечки; при набуханні нирок перед цвітінням і незабаром після цвітіння запилюють кущі 7-відсотковим дустом ДДТ.

Виноградний скосар – маленький жучок довжиною близько півсантиметра темного кольору. Поширений у Криму, також зустрічається в інших місцях на Чорноморському узбережжі України.

Перезимовують жуки. Навесні вони починають пошкоджувати набряклі нирки, вигризаючи їх, а коли з’являються молоді пагони, починає гризти листя. З’ївши центральну нирку, скосар тим самим знищує плодоносну втечу. Після цього починають розвиватися нирки, що заміщають, але вони зазвичай бувають безплідними. Жуки завдають шкоди до липня. Яйця самка відкладає у землю. Личинки, що вийшли з яєць, живуть до осені і харчуються корінням, потім заляльковуються і восени з лялечок виходять молоді жуки.

Надійний захід боротьби — ручний збір жуків, але це пов’язано з великими труднощами, оскільки скосар піднімається на кущі лише із заходом сонця. Хороші результати дає обпилювання кущів арсенатом кальцію та обсипання землі навколо штамбу куща та самого штамбу дустом гексахлорану.