Посадка винограду біля стін та альтанок (з книги В.Зотова. Виноград на стінах будинків)

Посадка винограду біля стін та альтанок

Складання плану та розміщення кущів. — Підготовка ґрунту.— Посадка живцями та саджанцями.— Догляд за кущиками першого року.

Багато фасадів будівель, тераси, балкони та галереї, озеленені виноградом, справляють чудове враження — видно, що в їхнє оформлення виноградарями-аматорами вкладено чимало художньої фантазії. Але нерідко трапляються прикрі та непоправні помилки. Щоб уникнути їх, потрібно при розміщенні кущів дотримуватись певних правил.

Розміщення пристінних та альтанкових кущів повинно відповідати, з одного боку, вимогам архітектурної прикраси будівель, дворів, парків та, з іншого боку, біологічним властивостям виноградної рослини та особливостям сортів. Величезна різноманітність умов, які необхідно враховувати при цьому, не дає можливості рекомендувати готові типові плани посадок. Можна вказати лише основні принципи, якими слід керуватися при складанні плану посадки та розміщення кущів.

Насамперед треба пам’ятати, що винограду потрібні прямі сонячні промені, він тіні не виносить. Тому під деревами із густою кроною виноград садити не можна. З цієї ж причини непридатні для винограду та північні стіни будинків.

Найкращою стороною є західна. Тут слід садити більш ніжні, високоякісні європейські та середньоазіатські сорти.

Дуже гарна і південна сторона. Але якщо лози розташовані надто близько до стіни, зверненої на південь, то в морозні зими з великою кількістю сонячних днів однорічні пагони підмерзають, а іноді багаторічна деревина пошкоджується. Відбувається це тому, що в сонячні та безвітряні дні біля південних стін тане лід, тоді відтають і виноградні лози, а надвечір вони швидко, іноді протягом декількох хвилин замерзають. Від таких різких коливань, які протягом зими можуть повторюватися багато разів, особливо на півдні України, лоза гине. Тому на південній стороні виноградні кущі слід садити не біля стіни, а відступаючи на 1,5-2 метри. Лози потрібно пустити на спеціально влаштовану шпалеру висотою 2-2,5 метра і верх її з’єднати козирком зі стіною. Вийде альтанка, яка прикрасить будівлю і в літню пору захищатиме вікна від прямих сонячних променів. За таких умов з південного боку будинку можна садити європейські та середньоазіатські сорти. Якщо ж з якихось причин відступити від південної стіни не можна і кущі доводиться садити біля самої стіни, краще посадити тут Ізабеллу або Лідію.

Виноградні кущі, розміщені біля східних стін будівель, часто піддаються дії сильних північно-східних вітрів. А біля стін удари вітру на кущах позначаються набагато сильніше, ніж на відкритих місцях, через завихрення, що виникають. Крім того, при сході сонця виходить різка зміна температури, що також шкідливо впливає на кущі, особливо навесні, у фазі плачу і початку розпускання нирок. Тому у східних стін доцільно садити кущі стійкіших сортів.

Кущі європейських та середньоазіатських сортів найкраще розміщувати у місцях, захищених із північного сходу високими будівлями чи деревними насадженнями. На відкритих же місцях рекомендується саджати Ізабеллу та Лідію та європейські сорти ранніх термінів дозрівання. Розміщуючи виноградні лози біля стін будівель, необхідно подбати про те, щоб основні архітектурні деталі, наприклад колони, чітко виступали і не закривалися листям.

Кущі винограду можна розміщувати не тільки біля стін, але й оформляти у вигляді галерей, альтанок, високих шпалер, без козирка та з козирком. Щоб уникнути одноманітності, рекомендується чергувати галереї з альтанками та шпалерами. Альтанки можуть бути різної форми – круглі, овальні, чотирикутні, багатогранні та з різноманітним перекриттям – плоским, куполоподібним, пірамідальним, конусоподібним. Галереї можна робити прямі, а також напівкруглі, в напівобхват будь-якої будови. Дуже красиво виходить, якщо вхід до галереї оформлено закругленою шпалерою. Взагалі при складанні плану посадки пристінних і альтанкових кущів слід намагатися внести в нього різноманітність, а для цього є великі можливості. Виноградна лоза – виключно гнучка рослина, їй можна надати будь-яку форму, створити з неї найрізноманітніші малюнки та ними удосконалювати архітектурне оформлення будівель.

Виноградний кущ добре росте лише за умови, якщо він посаджений у добре підготовлений ґрунт, де створені сприятливі умови для розвитку та харчування коренів.

Якщо земля засмічена будівельним сміттям, особливо вапном, її треба замінити найкращою, взятою десь поблизу. Вапно особливо погано переносять сорти Ізабелла та Лідія.

Садять виноград навесні, але ґрунт готують з осені. Це потрібно, по-перше, щоб вона до посадки встигла осісти, ущільнитися під впливом осінньо-зимових опадів і морозів. Якщо ж грунт готувати навесні, він не встигне злежатися, в ньому залишиться багато порожнеч між великими грудками, а це заважатиме зростанню корінців посаджених саджанців. По-друге, посадку потрібно робити обов’язково в пухкий, добре підігрітий і досить вологий ґрунт, а такого його стану можна досягти тільки в тому випадку, якщо він підготовлений з осені. Осіння передпосадкова обробка забезпечує сильне зростання коріння молодого кущика в перший рік посадки, а від цього багато в чому залежить гарний розвиток куща в наступні роки.

Перед тим, як приступити до обробітку ґрунту, розмічають на землі кілочками план розташування альтанки, галереї чи пристінного ряду. Потім за цим планом копають плантажні канавки шириною 80 і глибиною також 80 сантиметрів. Копати окремо невелику ямку для кожного куща недоцільно: коренева система куща, посадженого в таку ямку, не може швидко розвиватися, особливо у перші роки. У канаві ж для коріння багато місця в розпушеному ґрунті, і вони ростуть дуже швидко. Окремі ями, але великих розмірів, роблять тільки для одиночних кущів, їх садять біля стіни.

Після того, як канави та ями викопані, їх знову засипають землею для того, щоб земля за зиму осіла. При цьому верхній, поживніший шар землі скидають на дно канави.

У нижні шари грунту рекомендується внести добрива, найкраще свіжий, соломистий кінський гній по 5-10 кілограмів, або пташиний послід по 1,5-2 кілограми, або компост-близько 10 кілограмів на один погонний метр канави. Не годиться для цієї мети свинячий гній, неприйнятний також гній, що перепрів, (сипець), тому що в ньому завжди бувають личинки жуків, які можуть перегризати підземні стовбури молодих кущиків.

Разом з гною добре внести гранульований суперфосфат, бажані можливо більші гранули. Суперфосфат слід змішувати із гноєм, але не сильно перемішувати із землею.

Поливати плантажні канави можна перед тим, як їх засипають землею. Після цього до посадки ніяке поливання неприпустиме: земля повинна осідати повільно і поступово, у міру випадання опадів в осінньо-зимовий та весняний періоди. Тільки за таких умов вона набуває необхідної рівномірної пухкості та помірної вологості.

Посадку починають, коли земля добре прогрілася. Затягувати її не слід, оскільки щодня запізнення скорочує вегетаційний період молодого кущика, тобто час від посадки до осінніх холодів.

Про підготовку посадкового матеріалу вже йшлося. Тут додамо, що перед посадкою потрібні ще деякі додаткові підготовчі роботи.

При посадці некільчованими живцями їх після вимочки необхідно ретельно оглянути та відсортувати. До посадки придатні тільки ті живці, у яких не пошкоджена кора і добре збереглися залишені верхні два вічка. Відібрані живці ставлять знову у відро з водою і виносять до місця посадки.

Кільчовані живці також уважно сортують. Відбирають для посадки тільки ті, у яких цілі верхні два вічка та кора. Відібрані живці обережно загортають у вологу мішковину і виносять на ділянку.

Висаджують живці наступним чином. Попередньо планують по шнуру місця посадки і в цих місцях ставлять кілочки. Відстань між кущами має бути не менше 2 метрів, а для сортів, що відрізняються сильним зростом, – до 3 метрів. Біля кожного кілочка роблять ломом отвір, туди вставляють живець і заливають водою так, щоб земля навколо живця осіла. Коли вода ввібралася, отвір, що залишився, засипають землею і потім землю навколо отвору втоптують. Над поверхнею землі залишають два вічка, які потім підгортають земляним горбком заввишки 20 сантиметрів.

При посадці саджанцями, як власними коренями, так і щепленими, їх навесні після виїмки зі сховища додатково сортують. Спочатку відкидають ті, які на вигляд явно непридатні: поламані, хирляві і невідповідні за розміром. Для посадки потрібні саджанці завдовжки: привиті-40-45, кореневласні-50-55 сантиметрів. Кожен саджанець повинен мати щонайменше одну втечу, що визріла не менше ніж на 10—15 сантиметрів, і добре розвинене коріння. Якщо саджанець має кілька пагонів, вибирають із них найкращий, а решту видаляють. Залишений пагін підрізають на 4-5 очок. Коріння залишають лише на нижньому вузлі та підрізають на 15—20 сантиметрів (рис. 1).

Рис. 1. Саджанець до підготовки до посадки (а) та після підготовки до посадки (б)

Під час цієї обрізки саджанців продовжують перевіряти їхню якість. У саджанців, придатних до посадки, луб пагонів на зрізах має бути яскраво-зеленого, смарагдового кольору, а коріння білого кольору.

Підготовлені саджанці ставлять на одну добу у воду, а в день посадки їх опускають у відро, наповнене до половини рідкою глиною, що нагадує сметану. У цьому відрі підносять їх до місця посадки.

Саджанці висаджують на відстані двох метрів один від одного. На плантажній канаві, підготовленій з осені, по шнуру намічають місця посадки кілочками. З одного боку кілочка викопують ямку, глибина якої має бути дещо більшою, ніж довжина саджанця. Саджанець виймають із відра і ставлять біля кілочка так, щоб місце зрощення щеплення було на 3—4 сантиметри вище за рівень землі. Ямку на одну третину засипають землею і добре утоптують. У цьому місце зрощення щеплення (чи місце виходу втечі, кореневласного саджанця) опускається рівня землі чи трохи вище. Потім у ямку виливають одне відро води. Коли вода вбереться, ямку остаточно засипають і над саджанцем роблять горбок з вологої рихлої землі висотою 15—20 сантиметрів (рис. 2). Втоптану навколо пагорба землю розпушують сапою.

Рис.2 Саджанець після посадки

Дуже добрі результати дає посадка кореневласних кущів «калачиком». Цей старовинний агротехнічний прийом застосовувався в Молдові протягом багатьох століть і в умовах дрібних селянських господарств давав добрі результати, забезпечуючи потужний, швидкий розвиток виноградних кущів. В даний час при посадці виноградників у колгоспах і радгоспах на великих площах із застосуванням машин цей спосіб є неприйнятним.

Але для аматорського виноградарства, зокрема, для пристінної та альтанкової культури він безумовно придатний.

У дослідах Всесоюзної науково-дослідної протифілоксерної станції кущі, посаджені «калачиком»,

дуже добре розвивалися, швидко досягали плодоношення і за своєю потужністю та плодоносністю перевершували кущі, посаджені іншими способами.

Спосіб посадки «калачик» полягає в наступному. Восени на кущах винограду вибирають сильні, що добре визріли однорічні пагони довжиною близько 2 метрів. Їх зрізають і зберігають у підвалі прикопаним піском до весни. Перед посадкою лози скручують у кільце і вимочують у бочці протягом 2-3 діб. Після цього всі нижні вічка зщипують, залишаючи на верхньому кінці три вічка. Для посадки викопують яму глибиною 70-75 сантиметрів та діаметром 80 сантиметрів. На дні ями укладають нижній кінець лози, закручуючи його як кільця один чи двічі. Верхній кінець виводять поверхню. Потім яму засипають до половини землею, утоптують і рясно поливають. Коли вода вбереться, яму засипають, а над виведеним на поверхню верхнім кінцем лози роблять горбок.

Догляд за молодими посадками протягом першого року має бути спрямований головним чином для того, щоб забезпечити гарне вкорінення молодих кущиків.

До виходу молодих пагонів на поверхню поправляють пагорби, якщо земля обсипається від дощу та вітру та з інших причин, і обов’язково розпушують поверхню пагорба щоразу, коли на ньому після дощу утворюється кірка. Це розпушування роблять руками обережно, щоб не пошкодити молоді пагони, які пробиваються на поверхню. Потрібно стежити також, щоб біла частина молодої втечі не оголювалася, а весь час була закрита землею, інакше може статися опік, від якого загине весь пагін.

Горбики можна розрівняти лише у липні: на той час нижня, що була під землею частина втечі буріє і боїться прямих сонячних променів. Тоді ж видаляють все верхнє коріння, що утворилося на щепленій рослині європейського сорту, а також зелені пагони, що утворилися на підщепі. Якщо цього не зробити, то щеплена рослина перейде на своє поверхневе коріння і відвалиться від підщепи. Верхнє коріння потрібно видаляти і на нещеплених саджанцях, оскільки вони затримують розвиток глибинного коріння.

Земля навколо молодого кущика має бути постійно вологою на глибину не менше 80 сантиметрів. Якщо зволожений тільки верхній шар, а нижні висушені, то верхнє коріння росте добре, а глибинне погано розвивається. Разом з тим для життя виноградного куща глибинне коріння має особливо важливе значення. Тому, якщо літо стоїть посушливе, треба в червні-серпні поливати кущики, щоб грунт був досить зволоженим.

На зиму молоді кущики підгортають землею.